Навчальний і лабораторний корпус Гідробіологічної станції ОНУ
Коротка інформація
ГІДРОБІОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ розташована на Малому Фонтані - унікальному місці прибережжя м. Одеси, яке все ще зберігає в собі риси практично скрізь зниклої морської біоти з природними комплексами біогеоценозів. Від дня свого заснування Гідробіологічна станція слугує базою для біологічних, екологічних і гідролого-гідрохімічних досліджень учених Одеського університету імені І.І. Мечникова. Історія біостанції налічує понад 120 років.
Гідробіологічна станція є навчальним і науковим підрозділом Біологічного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова.
Географічне положення
Гидробиологическая станция ОНУ находится у самого моря, на нижней терассе берегового склона, в районе нижней территории Ботанического сада, на "Трассе здоровья". Проход с Французского бульвара от остановки 5 трамвая через санаторий Чкалова и вправо, или вниз к морю от входа в санаторий Россия и влево. У входа на территорию возле синей таблички "Университет" и "Причал № 171" звонок. Время работы станции с 8.00 до 18.00. На станции круглосуточная охрана. Вход посторонних на Гидробиостанцию после 18.00 запрещен
Гідробіологічна станція ОНУ розташована біля самого моря, на нижній терасі берегового схилу, в районі нижньої території Ботанічного саду, на «Трасі здоров'я». Прохід із Французького бульвару від зупинки 5 трамвая через санаторій Чкалова і праворуч, або вниз до моря від кінця Французського більвару і ліворуч. Біля входу на територію біля синьої таблички «Університет» - дзвінок. Час роботи станції з 8.00 до 18.00. На станції цілодобова охорона. Вхід сторонніх на Гідробіостанцію після 18.00 заборонений.
Будьте обережні, територію охороняє службова собака.
Історична довідка, або звідки в Одесі взялися Малий, Середній і Великий Фонтани
Малый Фонтан в конце 18 века
Поява фонтанів в Одесі безпосередньо пов'язана з важкими часами міста, коли катастрофічно не вистачало прісної води. Хоч як би дивно це не здавалося, але в місті, розташованому на березі моря, прісна вода цінувалася на вагу золота. У 1796 році відро води коштувало 15 копійок, а фунт м'яса - 20 копійок. А потреба у воді була величезна, оскільки населення міста постійно збільшувалося.
Людям доводилося шукати і добувати воду. Спершу копали колодязі і шукали води, які могли скупчитися у вапняках. Якщо уважно придивитися, то в одеських дворах і сьогодні можна побачити збережені такі колодязі. Але все ж вода в колодязях була неякісною і коштувала відносно дорого. Це змусило городян і міську владу шукати більш ефективні методи видобутку прісної води.
І тоді вони стали відшукувати природні джерела води. На Одеському узбережжі з-під понтійських вапняків виходять сильно мінералізовані підгрунтові води, подекуди прямо на пляжі. Ці джерела в Одесі отримали назву Фонтанів. Поступово народ став селитися біля прісної води. Спочатку утворилися хутірки - Малий, Середній і Великий Фонтан. А згодом райони, де було виявлено ці джерела, стали називатися Великий, Середній і Малий Фонтани.
Саме так на допомогу одеситам прийшли Фонтани. У ті часи вони являли собою струмочки, які вибивалися з глибин. За словами «Одесского Вестника» за 1831 рік, Великий фонтан давав всього 840 бочок прісної води, Малий - 602 і Середній - 659 бочок.
Нині, після того, як у 60-х роках 20-го ст. на всьому протязі узбережжя від Одеського порту до 16 станції Великого Фонтану виконали берегоукріплювальні роботи та побудували протизсувні тунелі, що збирають усю воду підземних джерел, природних Фонтанів на узбережжі більше не залишилося. Уся джерельна і підґрунтова вода зливається в море через бетонні штольні, запобігаючи тим самим розмиву берегової лінії і зсувам схилів.